Віктор Володимирович Гончаренко
Мастер планерного спорта, неоднократный чемпион и рекордсмен Советского Союза Виктор Гончаренко — человек твердой воли, огромной напористости, влюблённый в планеризм - самый тонкий и острый вид воздушного спорта, — готовый сражаться с каждым, кто мешает его развитию, его расцвету.
Олег Константинович Антонов
21 листопада 2021 року виповнилося 100 років від дня народження Віктора Володимировича Гончаренка. Мабуть кожен планерист знає це ім'я, бо щойно новачок приходив на аеродром, йому одразу казали, що він має прочитати книгу Гончаренко «Техника и тактика парящих полетов». Ця книга написана натхненно, зі знанням справи, багато ілюстрована. А головне – цікаво! Його життя було вщент наповнене творчістю: співак, журналіст і письменник. І, звичайно ж, планерист...
Майбутній видатний планерист народився в місті Ахтирці Сумської області. З дитинства мріяв стати льотчиком, не пропускав жодної книжки чи статті про авіацію, починав з авіамоделізму. Учасник Другої світової війни. У воєнні роки став курсантом, а потім інструктором Саратовської планерної школи. Пізніше воював на Далекому Сході. По закінченні війни з 1946 по 1948 роки був солістом Ансамбля пісні та танцю Далекосхідного військового округу.
Після демобілізації повернувся до Києва. 1952 року закінчив Київську консерваторію по класу вокалу професора Євтушенка Дометія Гурьєвича і став солістом Київської філармонії, де працював до 1976 року. Володіючи баритоном широкого діапазону, рідкісного оксамитового тембру, Віктор Володимирович виконував різноманітний за тематикою репертуар: арії з опер, романси, балади, народні пісні та твори сучасних композиторів..
Член Союзу журналістів СРСР, автор художніх творів, в основному присвячених авіації. Причому видавалися вони як російською, так і українською мовами. Серед них:
«Хмарними дорогами»Вид. ЦК ЛКСМУ «Молодь», Київ, 1957
«По облачным дорогам» Вид. ДОСААФ, Москва, 1958
«Парящие полеты на планерах» Вид. ДОСААФ, Москва, 1959,
«Рассказ о планерном спорте» Вид. ДОСААФ, Москва, 1960,
«Шелковые купола над полями»Вид. ДОСААФ, Москва, 1964,
«Мы летаем без мотора» Вид. Гидрометеоиздат, Ленинград, 1967,
«Пригоди під хмарами» Вид. «Молодь», Київ, 1968,
«Техника и тактика парящих полетов» Вид. ДОСААФ, Москва, 1974. Ця книга, до речі, надрукована також чеською та японською мовами.
«Вітаю Вас, лелеки!» Вид. дитячої літератури «Веселка», Київ, 1975,
«Оповідання, привезені з неба»Вид. дитячої літератури «Веселка», Київ, 1977,
«Здравствуйте, аисты!» Вид. «Детская литература», Москва, 1980,
«Романтики неба»Вид. «Молодь», Київ, 1981
«Как люди научились летать» Вид. «Веселка», Київ, 1986.
«Были крылатой горы». Публікувалась окремими розділами в журналі «Небо для всех», якій видавала Федерація дельтапланерного спорту України.
В.Гончаренко, Н.Гончаренко «Владимир Бесфамильнов» Вид. «Музична література», Київ, 1984. (У співдружності з дружиною, Наталією Микитівною, написав книгу про відомого українського баяніста Володимира Бесфамільнова).
Проте планеризм залишався основним витоком натхнення.
Свою планерну біографію, історію вітчизняного планеризму він виклав в своїх книжках повчально, з гумором, з величезною любов’ю до авіації. На аеродромі Бузова він літав з початку 50-х років, учив літати молодих підкорювачів п’ятого океану, особливо в польотах по маршруту, так чудово і захоплююче розповідав про польоти, що назавжди залишився в пам’яті планеристів 50-70-х років.
Майстер спорту СРСР (1956), багаторазовий чемпіон України, дворазовий абсолютний чемпіон СРСР 1960 і 1964 років. В.Гончаренко встановив два рекорди колишнього Радянського Союзу у 1960 та 1966 р.р. 1958 року брав участь у чемпіонаті світу в Польщі. Віктор Володимирович гаряче підтримав дельтапланеризм, що тільки-но починав зароджуватися у 70-х роках.
А останньою його книгою стала авіаційна історія Узун-Сирта, гори під Коктебелем, що в Криму. Узун-Сирт назавжди пов’язаний з вітчизняним планеризмом. Ця гора і стала місцем його останнього польоту.
Його називали на аеродромі Бузова "Старый грач", тому що він з'являвся на аеродромі, ледь підсихала земля.
Легенда українського планеризму, Віктор Гончаренко загинув 28 серпня 1977 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
В одній із останніх своїх книг «Здравствуйте, аисты!», яка була видана вже після його загибелі, він багато написав і про себе.
Тож читайте книги Віктора Володимировича, вони розкажуть вам про планеристів, щастя вільного польоту і про нього самого. Про мрію, що здійснилася!
